Ізоляційна плівка Ізоляційна плівка утворює базовий шар схеми, а мідна фольга приклеюється до ізоляційного шару. У багатошарових конструкціях він потім склеюється з внутрішніми шарами. Вони також служать захисним покриттям для ізоляції схеми від пилу та вологи та зменшують напругу під час згинання, тоді як мідна фольга утворює провідний шар.
У деяких гнучких схемах використовуються жорсткі компоненти з алюмінію або нержавіючої сталі. Вони забезпечують стабільність розмірів, фізичну підтримку для розміщення компонентів і проводів, а також зняття напруги. Клей з’єднує жорсткі компоненти з гнучкою схемою. Іншим матеріалом, який іноді використовують у гнучких ланцюгах, є клейовий лист, який утворюється шляхом покриття обох сторін ізоляційної плівки клеєм. Клейкий лист забезпечує захист навколишнього середовища та електронну ізоляцію, а також може усунути потребу в одному шарі плівки, дозволяючи багатошаровість із меншою кількістю клейових шарів.
Існує багато типів ізоляційних плівкових матеріалів, але найбільш часто використовуються поліімід і поліестер. Майже 80% усіх виробників гнучких схем у Сполучених Штатах використовують поліімідну плівку, а близько 20% використовують поліефірну плівку. Поліімідні матеріали є не-займистими, стабільними за розмірами, мають високу міцність на розрив і можуть витримувати температуру зварювання. Поліестер, також відомий як поліетилентерефталат (ПЕТ), має фізичні властивості, подібні до полііміду, з нижчою діелектричною проникністю та низьким поглинанням вологи, але він не є термо-стійким. Поліестер має температуру плавлення 250 градусів і температуру склування (Tg) 80 градусів, що обмежує його використання в програмах, які вимагають великого торцевого зварювання. При низьких{11}}температурах вони виявляють жорсткість. Тим не менш, вони придатні для використання в таких виробах, як телефони та інші вироби, які не вимагають впливу жорстких умов. Поліімідні ізоляційні плівки зазвичай приклеюють до поліімідних або акрилових клеїв, тоді як поліефірні ізоляційні матеріали зазвичай приклеюють до поліефірних клеїв. Перевага поєднання з матеріалами схожих властивостей полягає в тому, що вони зберігають стабільність розмірів після сухого зварювання або після кількох циклів ламінування. Іншими важливими властивостями клею є низька діелектрична проникність, високий опір ізоляції, висока температура склування та низьке вологопоглинання.
Провідники: мідна фольга підходить для використання в гнучких ланцюгах. Він може бути електроосадженим (ED) або покритим. Електроосаджена мідна фольга має глянсову поверхню з одного боку, тоді як інша сторона має тьмяне, матове покриття. Це гнучкий матеріал, який можна виготовляти різної товщини та ширини. Тупа сторона мідної фольги ED часто спеціально обробляється для покращення її адгезії. Кована мідна фольга, крім своєї гнучкості, також має тверду, гладку поверхню, що робить її придатною для застосувань, які вимагають динамічної гнучкості.
Клеї: клеї використовуються не лише для приклеювання ізоляційних плівок до електропровідних матеріалів, але також як покривні покриття, захисні покриття та накладки. Основна відмінність полягає в способі застосування. Покривні покриття склеюють ізоляційні плівки, утворюючи багатошарові схеми. Накладні покриття з використанням клею використовують технологію трафаретного друку. Не всі багатошарові конструкції містять клеї; Багатошаровість без адгезивів забезпечує тонші схеми та більшу гнучкість. Порівняно з багатошаровими структурами на клейкій- основі він забезпечує чудову теплопровідність. Завдяки тонкому профілю гнучких -схем без клею та покращеній теплопровідності внаслідок усунення термічного опору клею його можна використовувати в робочих середовищах, де багатошарові гнучкі-схеми на основі клею непридатні.